Лікування наркоманії не може бути лише медикаментозним
Наркоман швидко звикає робити з себе жертву. Адже жити в ілюзорному світі йому комфортно! Він не несе відповідальність за власні вчинки і перекладає її на рідних, звинувачуючи в усіх своїх проблемах. На жаль, навіть кинувши наркотики, не кожному вдається викорінити дані якості. Для цього експерти цілеспрямовано працюють з пацієнтом в 4 напрямках: фізіологічному, психологічному, духовному і соціальному.
Як змінити характер наркозалежного?
Тільки ставши активним учасником терапевтичної спільноти, наркозалежний чоловік може позбутися від виниклих акцентуації характерних рис. Адже в наркологічному центрі він отримує кваліфіковану допомогу психологів, має можливість спостерігати за собі подібними з боку. Однак такі якості, як жалість до себе і прагнення звинуватити когось, піддаються корекції вкрай важко.
Самостійно усвідомити помилкову позицію неможливо. Не можуть допомогти в цьому і співзалежні батьки. Вони звикли по-своєму реагувати на емоції і нападки наркозалежного і виправити що-небудь не можуть, та й просто не знають як. Всім їм необхідна кваліфікована, поетапна психологічна реабілітація. Як вона відбувається? Які психологічні зміни відбуваються в цей час з реабілітантами? Давайте розглянемо детальніше.
Етап 1. Порожні обіцянки і клятви наркомана
У стані «ломки» хворі всіляко вмовляють відпустити їх додому, адже ними рухає єдина мета – отримати дозу. Вони агресивні, викликають жалість, але рідні повинні керуватися чіткою позицією йти до кінця.
Етап 2 (I-II місяць лікування). складна адаптація
У цей період хворий поступово усвідомлює наслідки наркоспоживання, але він як і раніше звинувачує близьких в своїх муках. Всі члени сім’ї сприймаються як найлютіші вороги, тому візити рідних на час краще лімітувати. Родичі сприймають такі звинувачення, викликані наркозалежністю, болісно. А самому пацієнту корисно побути наодинці зі своїми думками, щоб усвідомити всю складність ситуації.
Етап 3 (через 3-4 місяці перебування в стаціонарі). Крига зрушилась!
Оцінивши перші позитивні зміни, реабілітант відчуває, що йому все під силу. Він зможе назавжди кинути наркотики, почати життя з чистого аркуша! Однак такі почуття поки оманливі. Людина ще не готова до повернення в соціум, де її чекають старі спокуси. Так до нього повертається розсудливість, але попереду чекає ще багато роботи пацієнту і його близьким.
Етап 4. (фінальна стадія). Чому раптом опускаються руки?
Як це не парадоксально, але в кінці реабілітації багато хто відчуває необгрунтоване відчай. Вони розуміють, що скоро покинуть стіни стаціонару, але бояться, що на «волі» не зможуть протистояти нарковлеченію. Часом їм здається, всі зміни, яких вони досягли, ніхто не оцінив. Так знову проявляється жалість до себе. У цей період важливо пояснити людині, що все, чого він досяг, він зробив, в першу чергу, для себе! Ніхто не буде дякувати йому за це!
Етап 5. Життя після реабілітації
В після реабілітаційний період важливо допомогти людині реінтегруватися в суспільстві. По поверненню додому багато хто намагається заповнити порожнечу розвагами, купівлею непотрібних гаджетів. Адже вони все це заслужили, пройшовши лікування! Якщо батьки відмовляються виконувати забаганки своєї дитини, знову йдуть звинувачення і ультиматуми. Рідним треба в цей момент сказати категоричне «Ні!». Згодом прояв батьківської любові, турботи і уваги допоможе викорінити такі непотрібні риси характеру, і кінцева мета обов’язково буде досягнута!
