Реабілітація – це робота не тільки лікарів та наркозалежних
Сьогодні існує величезна кількість реабілітаційних програм, проте тільки деякі з них клінічно доведені і апробовані. Однією з таких моделей є Міннесотська програма «12 кроків», що з’явилася ще в 40-х рр. ХХ століття в США завдяки американським психологам і психіатрам. У нашій країні вона була адаптована під українські реалії з урахуванням напрацювань вітчизняних експертів з хімічної залежності.
Як уникнути «провалу» реабілітації?
У Всеукраїнському наркологічному центрі «Медікон» статистика людей, яким вона допомогла подолати нарко-потяг, дуже переконлива. Однак не кожному вдається увійти в стан стійкої ремісії. У чому ж причина? Найчастіше вона обумовлена особистісними факторами.
Слабка мотивація і неправильна позиція родичів
«Усвідомлення проблеми – це запорука успіху», – не втомлюються повторювати фахівці. Часом цьому заважають близькі люди наркомана. Будучи співзалежними, вони піддаються на його вмовляння під час проходження етапів реабілітації, і забирають його додому, де він з новою силою повертається до патологічного потягу. Щоб виключити подібні випадки, з реабілітантом і його рідними в «Медіконі» працює команда психологів.
Лікування наркоманії в Одесі проходить не тільки на рівні фізіології (детоксикація, усунення абстинентного синдрому), а й передбачає тривалу психологічну реабілітацію, яка допомагає відновити душевну рівновагу і по-новому розставити життєві пріоритети. Але навіть при такому кваліфікованому супроводі, людині необхідна адекватна підтримка рідних, які повинні стати активними учасниками терапевтичного процесу.
Що категорично забороняється в постреабілітаціонной період
Людини, яка пройшла реабілітацію, не варто «душити» над-опікою, контролювати будь-який його крок. Таке ставлення може спровокувати зворотну реакцію. Важливо дати зрозуміти, що ви довіряєте йому і готові підтримати в будь-якій ситуації. Не перестарайтеся в своїй лояльності. Обдаровувати його дорогущими подарунками та засобами на розваги, що роблять багато батьків, які намагаються віддячити своє чадо за виправлення, також не варто. Інакше можна дуже скоро повернутися до вихідного критичного стану.
Особисту відповідальність реабілітанта ніхто не відміняв!
Реабілітація не повинна сприйматися як щось тимчасове. Тому, повернувшись додому, важливо дотримуватися тих правил і режиму, які були в центрі. Тільки трохи розслабившись і дозволивши хоч раз знову спробувати наркотик, людина прирікає себе на «зрив». А відвиклий організм може різко відкинути речовину – і тоді передозування з летальним результатом гарантовано! Задумайтесь, невже таке швидкоплинне відчуття дурману коштує витраченого часу, сил, коштів і переживань рідних вам людей?
Що ж, як бачите, реабілітація наркозалежного – не панацея, а ефективний спосіб боротьби з нарко-пристрастю. Але без активної участі близького оточення реабілітанта і його бажання одужати, навіть вона безсила.
